Чому молитися Словом Божим? Біблійний посібник з молитви згідно з Писанням
- 4 серпня
- 7 хв читання
Вступ
Молитва — це один із найбільших привілеїв, які Бог дав Своїм дітям. Через молитву ми поклоняємося Йому, висловлюємо свою любов до Нього, заступаємось за інших та беремо участь у Його роботі на землі. Однак багато щирих віруючих ставлять важливе питання: «Чому я повинен молитися, використовуючи Святе Письмо? Хіба недостатньо просто говорити від щирого серця?»
Біблія, безумовно, закликає нас виливати свої серця перед Богом (Псалом 62:8). Справжня молитва ніколи не повинна перетворюватися на механічне повторення віршів чи порожніх релігійних слів. Водночас Святе Письмо розкриває надзвичайну закономірність, яку багато християн не помічають. Протягом усієї Біблії Божий народ неодноразово молився згідно з Його Словом. Ісус робив це. Апостоли робили це. Рання Церква робила це.
Це не повинно нас дивувати. Якщо Біблія відкриває Божий характер, Його обітниці та Його волю, то немає кращої основи, на якій можна будувати наші молитви.
Молитва Словом не замінює особистої розмови з Богом. Навпаки, вона наповнює наші молитви Його істиною, узгоджує наші серця з Його цілями, зміцнює нашу віру та вчить нас молитися так, як Він бажає. Вона перетворює молитву з простого вираження наших думок на узгодження з серцем та волею Бога.
Боже Слово відкриває Божу волю
Одна з найбільших проблем, з якою стикаються віруючі в молитві, — це розуміння того, чи моляться вони згідно з Божою волею. Ми часто запитуємо себе: «Чи цього бажає Бог? Чи прошу я чогось, що прославляє Його?»
Святе Письмо дає відповідь, бо воно відкриває серце Бога. Воно показує нам, що Йому подобається, що Він обіцяє, що Він наказує і що Він бажає здійснити серед Свого народу. Апостол Іван пише:
1 Івана 5:14–15 — «І ось яка відвага ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно з Його волею, Він слухає нас. А коли знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого просимо, то знаємо, що отримуємо те, чого просимо від Нього».
Зверніть увагу, що наша впевненість ґрунтується не на наших емоціях чи особистих бажаннях, а на Божій явленій волі. Чим більше ми знаємо Його Слово, тим більше ми впевнені, що просимо про те, що Йому подобається.
Ось одна з причин, чому молитва згідно з Писанням є такою сильною. Замість того, щоб розмірковувати, чи наші прохання узгоджуються з Божим серцем, ми починаємо з того, що Він уже сказав. Його Слово оновлює наш розум (Римлян 12:2), формує наші бажання та вчить нас шукати найперше Його Царства, а не свого власного.
Коли ми наповнюємо свої молитви Святим Письмом, ми поступово перестаємо просити Бога благословити наші плани і починаємо просити Його здійснити Свої плани через нас.
Ісус і рання Церква молилися Словом
Мабуть, найвагоміша причина молитися Словом полягає в наступному: це робив сам Ісус.
Протягом усього Свого земного служіння Ісус жив у повній залежності від Свого Отця та постійно демонстрував центральне місце Святого Письма.
Коли сатана спокушав Його в пустелі, Ісус не покладався на людські міркування чи емоційні аргументи. Тричі Він відповідав тими ж словами:
Матвія 4:4 — «Написано…»
Авторитет полягав у Божому Слові.
Навіть під час страждань на хресті, останні записані молитви Ісуса перегукувалися з Писанням.
Матвія 27:46 — «Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?» (Псалом 22:1)
Луки 23:46 — «Отче, у руки Твої віддаю дух мій!» (Псалом 31:5)
У Його найбільших стражданнях Його серце переповнювалося Божим Словом.
Така ж схема продовжувалася і в ранній Церкві.
Після того, як релігійні лідери погрожували Петру та Івану, віруючі зібралися, щоб помолитися (Дії 4:23–31). Замість того, щоб почати зі страху чи описувати все, що робили їхні вороги, вони спочатку поклонялися Богові як Творцю, а потім цитували Псалом 2, усвідомлюючи, що протидія, з якою вони зіткнулися, вже була передбачена у Святому Письмі.
Тільки тоді вони представили своє прохання:
Дії 4:29 — «А тепер, Господи, поглянь на їхні погрози й дай рабам Твоїм з повною сміливістю проповідувати слово Твоє».
Їхня молитва була насичена Святим Письмом і зосереджена на Божих цілях, а не на людському протидії.
У Новому Завіті ми неодноразово знаходимо цю саму закономірність. Божий народ дозволяв Його Слову формувати спосіб своєї молитви, бо розумів, що Його обітниці, Його істина та Його воля забезпечують найміцнішу основу для кожної молитви.
Моліться за відповідь, а не за проблему
Одна з найяскравіших закономірностей у служінні Ісуса та ранньої Церкви полягає не лише в тому, про що вони молилися, але й у тому, про що вони не молилися.
Коли ми читаємо Євангелія та книгу Діянь Апостолів, ми не бачимо, щоб Ісус чи апостоли робили темряву центром своїх молитов. Вони, безумовно, усвідомлювали реальність Сатани, демонів, гріха, переслідувань та зла, проте їхня увага залишалася зосередженою на Отці, Його Царстві та Його Слові.
Коли сатана спокушав Ісуса, Він просто відповів:
Матвія 4:4 — «Написано…»
Він відповів Божою істиною.
Коли рання Церква зіткнулася з переслідуваннями, вони не проводили свої молитовні збори, описуючи все, що робив ворог. Вони проголошували Божий суверенітет, молилися Його Словом і просили сміливості продовжувати виконувати Його місію (Дії 4:24–30).
Навіть коли Ісус зустрічався з демонами, Його накази були надзвичайно прямими.
Марка 1:25 — «Ісус же заборонив йому, кажучи: Мовчи й вийди з нього!»
Акцент ніколи не робився на звеличенні темряви чи участі в довгих розмовах зі злом. Акцент залишався на авторитеті Христа.
Це вчить нас важливого принципу. Біблійна молитва полягає не в тому, щоб перебільшувати проблему. Вона полягає в тому, щоб погодитися з Божою відповіддю. Апостол Павло пише:
2 Коринтян 3:18 — «А ми всі, відкритим обличчям дивлячись на славу Господню, перетворюємося в той самий образ…»
Те, що ми постійно бачимо, формує те, ким ми стаємо.
Якщо наша увага постійно поглинається темрявою, страхом та всім, що робить ворог, наші розуми поступово займаються цими речами. Але коли наша увага зосереджена на Христі, Його обітницях, Його Царстві та Його Слові, Святий Дух перетворює нас на Свою подобу.
Це не означає, що ми ігноруємо духовну війну. Це означає, що ми ведемо її так, як це робив Ісус — стоячи на Божій істині та проголошуючи Його Слово. Наша впевненість ґрунтується не на величі проблеми, а на величі нашого Спасителя.
Як молитися Словом Божим
Молитва над Святим Письмом — це надзвичайно просто. Почніть з повільного читання короткого уривку та попросіть Святого Духа допомогти вам зрозуміти, що він відкриває про Божий характер або Його волю. Потім перетворіть ці істини на особисту молитву або проголошення.
Припустимо, ви хочете помолитися за свою родину з Послання до Ефесян 1:17:
«...щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа... дав вам Духа мудрості та одкровення для пізнання Його»
Тоді ви можете помолитися:
«Отче, я прошу Тебе, дав членам моєї родини дух мудрості та одкровення, щоб вони могли глибше пізнати Тебе. Відкрий їм Ісуса Христа. Відкрий їхні очі на Твою істину та приведи їх до тісніших стосунків з Тобою»
Один із ключів до молитви Словом — бути конкретним. Замість того, щоб молитися загалом, застосовуйте Божі обітниці до людини, родини, церкви, міста чи народу, за яких ви заступаєтесь. Згадайте їх, перш ніж проголошувати Святе Письмо. Рання церква молилася конкретно, і в усьому Святому Письмі ми знаходимо віруючих, які звертаються до Господа з чіткими проханнями.
Інший приклад, використовуючи той самий уривок із Писання:
«Отче, прошу Тебе, дав дітям у цьому місті __________ (назвіть місто) дух мудрості та одкровення, щоб вони могли глибше пізнати Тебе. Відкрий їм Ісуса Христа»
Біблія також нагадує нам, що Боже Слово несе Його владу. Говорячи про ангелів, псалмоспівець проголошує:
Псалом 103:20 — «Благословляйте Господа, Його ангели, ви могутні, що виконуєте слово Його, слухаєтесь голосу слова Його!»
З цієї причини, коли молимося згідно з Писанням, ми не просто висловлюємо власні бажання. Ми проголошуємо Божу явлену волю та погоджуємося з тим, що Він уже сказав. Проголошуючи Його Слово з вірою, ми беремо участь у тому, що Він бажає здійснити на землі.
Ви можете молитися тим самим уривком за свою родину, свою церкву, своє місто, свою країну, місіонерів, пасторів, урядовців або будь-кого, кого Господь поклав вам на серце.
Зверніть увагу, що ви не просто повторюєте вірш. Ви погоджуєтеся з тим, що Бог вже проголосив Своїм бажанням.
Коли ви продовжуєте цю практику, Святе Письмо стає більш знайомим, ваша віра міцнішає, а ваші молитви дедалі більше узгоджуються з Божим серцем.
Висновок
Бог дав нам неймовірний дар у Своєму Слові. Через нього Він відкриває Свій характер, Свої обітниці, Свою мудрість і Свою волю. Коли ми молимося згідно з Писанням, ми не намагаємося переконати Бога зробити щось, чого Він ніколи не бажав. Ми приєднуємося до Нього в тому, що Він уже відкрив.
Нехай ваші молитви дедалі більше формуються Божим Словом, зосереджуються на Ісусі Христі та зосереджуються на Його Царстві. Коли ви наповнюєте своє серце Святим Письмом, ви відкриєте не лише більшу впевненість у молитві, але й глибше спілкування з Тим, хто надихнув кожну сторінку Його Слова.
Продовжуйте зростати в молитві
Навчитися молитися Словом — це не про запам'ятовування методу, а про те, щоб навчитися молитися так, як молилися Ісус, апостоли та рання Церква: із серцями, відданими Богові, та розумами, наповненими Його істиною.
Щоб допомогти вам розпочати, ми підготували збірку Апостольських молитов, взятих безпосередньо з Писання. Ці біблійні молитви можуть допомогти вам заступатися за вашу родину, церкву, місто, народ і всі інші народи, молячись Божій волі, що оголошується, з упевненістю.
Якщо ви хочете заглибитися в це питання, ми запрошуємо вас приєднатися до віруючих з усього світу в 21 день всесвітнього освячення. Протягом цих двадцяти одного дня сотні тисяч християн з багатьох країн виділяють час, щоб упокоритися перед Господом через молитву, покаяння, піст і спільне прагнення Його присутності.
Після реєстрації ви отримаєте безкоштовний доступ до нашої бібліотеки біблійних ресурсів, практичних посібників та матеріалів, розроблених, щоб допомогти вам зростати у вашому ходу з Христом протягом 21 дня.
«Якщо Мій народ, над яким кличеться Моє Ім’я, упокориться, і буде молитися, і шукатиме Мого обличчя, і відвернеться від своїх злих доріг, то Я почую з неба, і прощу їхній гріх, і зцілю їхній край». — 2 Хронік 7:14 (ESV)
